Схема Бланка: «Укрзалізниця» майже банкрут, а вантажні перевезення - по занижених тарифах
ya_sobachnik
Державний монополіст «Укрзалізниця» в останні роки вважається збитковим підприємством. Хоча в розвинених країнах такі компанії, без перебільшення, є локомотивами економіки. Цікава вимальовується ситуація. В час фактичного банкрутства, «УЗ»закуповує рухомий склад, пальне, запчастини, та навіть постільну білизну, у 2-3, а інколи і в 5 разів дорожче. Чому? Відповідь проста, керувати підприємством ставлять людей, які свідомо доводять його до банкрутства, аби потім отримати майно «Укрзалізниці» за безцінь. За заниженими тарифами «УЗ» перевозить товари не лише для "Інтертрансгруп", а й для ряду інших фірм. В один із останніх приходів на "УЗ" Остапюка він вирішив заробляти на вантажоперевезеннях, взявши на озброєння схему, яка діяла при Сім’ї.

Всі угоди на вантажоперевезення мають оформлятися через фірму-"прокладку", де в інтересах нових кураторів "Укрзалізниці" кожен клієнт має залишити певну суму відкату – зазвичай, 3% від суми угоди. Нині всі договори проходять через фірму "Ніка-транс" - і приносять Бланку та його команді щонайменше 150 млн грн. щомісяця. Тож цей "проект" не менш прибутковий, ніж вигаданий Бланком Український пасажирський логістичний центр, який на перепродажу пасажирських квитків дозволяє забирати собі по 5% від вартості кожного проїзного документа. За 12 місяців, за минулорічними показниками, тут набігатиме всього лише якісь "злиденні" 350 млн грн. Восени перевіряючи "Укрзалізницю" і її службовців, правоохоронці наштовхнулися і на випадки зловживань на користь конкретних фірм під час проведення тендерних закупівель. Зокрема, в довідці щодо виявлених зловживань згадується історія з закупівлями, які проводить "УЗ" у ТОВ "Експозиція" - "підводні камені" у відповідних угодах правоохоронцям вдалося виявити завдяки залученню фахівців з Мінекономрозвитку. Наразі правоохоронні органи вивчають інші тендерні угоди "Укрзалізниці" і "Укрзалізничпостачу". Зокрема, особливо ретельно вивчатимуть тендерні угоди, укладені держпідприємством з компаніями, близькими до керівництва "УЗ" та "Укрзалізничпостач". Під питанням – ТОВ "Нікатекс-Трейд", у якої залізниця закуповуватиме текстильну продукцію, ТОВ "Елемент-Оіл", що отримала право постачати мастила та дизпальне, "ТОВ "Компанія "Галнафтоінвест", котра мала подавати залізниці будівельні матеріали. Наразі після проведення оперативно-економічного аналізу встановлено, що лише за три місяці поточного року ці підприємства отримали від ДП "Укрзалізничпостач" 25 млн грн. З яких близько половини – 11,65 млн було перераховано на підприємства з ознаками фіктивності. Хоча, зрештою, тут правоохоронцям ще лише належить відшукати переконливі докази причетності керівників української залізниці до цих фірм. Тоді як Остапюк далеко не завжди був таким обережним. Чи не одразу після призначення гендиректором він домігся від керівництва тендерного комітету ДП "Укрзалізничпостач" обрати у якості постачальника деревини для шпал ТОВ "Форест", яка запропонувала ціну, на 1 млн грн вище, ніж найближчі конкуренти. Секрет – у прізвищі засновника цієї фірми. Це О.М.Вислинська, яка є не тільки поставником деревини для "УЗ", а й дружиною для Остапюка. Правоохоронні органи не один раз порушували кримінальні справи проти керівництва «Укрзалізниці» та її структурних підрозділів, але жоден чиновник так і не поніс реального покарання за багатомільярдні розкрадання. В той же час, «Укрзалізниця» з року в рік скаржиться на катастрофічну зношеність вагонного парку і колосальні збитки від пасажирських перевезень. Але на її заклики про допомогу ніхто не реагує.

Як Максим Бланк і компанія фінансують сепаратистів та співпрацюють з агресором
ya_sobachnik
 Після численних скарг на керівництво «Укрзалізниці», восени 2014 Президент Петро Порошенко ініціює перевірку стратегічного підприємства. Фахівцями з СБУ та ГПУ, були не тільки проведені обшуки у службовців "Укрзалізниці", коли прямо в квартирах і робочих кабінетах було вилучено понад 7 млн грн та півмільйона доларів. У Максима Бланка, який тоді займав посаду в.о керівника монополіста знайшли наркотичну сировину.

Перевірялася також фінансова документація "УЗ". І там правоохоронці знайшли шокуючу подробицю: поки на Донбасі йде війна – "УЗ" не лише не припиняє фінансувати Донецьку залізницю, на базі якої терористи створили своє фейкове Міністерство транспорту "ДНР", а й збільшує обсяги коштів та матеріальних ресурсів, які туди доправляються.Чи не перше, що зробив Остапюк, коли прийшов на посаду – змінив принципи фінансування Донецької залізниці. Що створило можливість фактично безперебійно постачати на контрольовану терористами залізницю матеріальні ресурси. Обсяги – вражають. За вказівкою гендиректора "УЗ" на Донецьку залізницю доправлено матеріальних ресурсів на 631,4 млн грн. Також терористи отримали майже 300 тисяч тонн дизпалива загальною вартістю 460 млн. грн. Це – 10% від запланованого річного обсягу.



Варто зауважити що це загальновідомий факт, тоді восени всі інформаційні ресурси майоріли цими повідомленнями , тим не менш люди досі не те, що не сидять за ґратами , а продовжують керувати Укрзалізницею. Знову ж таки під час обшуку Максима Бланка правоохоронці знайшли 7 млн грн, півмільйона доларів, а також наркотики у його будинку. На його ім’я було складено адміністративний протокол відповідно до п.2 ч.1 ст.14 ЗУ "Про засади запобігання і протидії корупції". Тема була широко висвітлена у ЗМІ. Але попри прямі і фактично доведені корупційні звинувачення Бланк залишився на посаді. Не є секретом, Максим Бланк є людина бізнесмена Юрушева, про що свідчать і цифри: одразу після його призначення першим заступником у квітні 2014 року, тендери раптово почав вигравати "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів", що перебував під впливом донецького бізнесмена Леоніда Юрушева. За три місяці підприємство Юрушева заробило на "Укрзалізниці" близько 464,4 млн грн. До цього, 461,83 млн грн завод заробив на тендерах аж за п’ять років. Таку успішність пов’язували з тим, що Максим Бланк працював у керівних органах фірм, що входили у "групу Юрушева" ("Унібудінвест", "КУА Форум").

"Укрзалізниця" продовжувала вивозити сировину із зони АТО. Можливо з цієї ж причини у 2014 вже згаданий "Лемтранс" збільшив на 34,4 % вантажоперевезення, тоді як "Укрзалізниця" продовжувала зазнавати збитків через війну і падіння економіки. Бланк відновив роботу представництва "УЗ" у Російській Федерації. Фактично, нічого не зроблено для виведення управління Донецької залізниці з окупованих територій. "Укрзалізниця" продала євробонди, а отримані кошти через фірму-прокладку спрямували на "Керченський стрілочний завод", що перебуває на тимчасово окупованій території .Фактично, під керівництвом Бланка "Укрзалізниця", грубо порушує указ Президента України від 4.11.2014 щодо введення в дію рішення РНБО "Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях", продовжувала співпрацювати з окупованими територіями, наражаючи на небезпеку життя людей і завдаючи матеріально-технічних втрат підприємству. Ще один факт, що тягне на окреме кримінальне провадження, який було виявлено під час перевірок "УЗ" - необґрунтоване заниження тарифів на перевезення вантажів, що призвело до мільйонних збитків і для підприємства, і для держави.

Попри те, що пересічна людина гадає, що основний вид діяльності "Укрзалізниці" - це пасажирські перевезення, це далеко не так. Пасажирські перевезення складають лише близько 20%, решта – перевезення вантажів. Теоретично, існують конкретні тарифи для здійснення таких перевезень. На практиці ж, вартість цієї послуги залежить від наближеності компанії-клієнта до адміністрації залізниці. Правоохоронцям вдалося встановити, що за безпосередньої вказівки Остапюка тарифна комісія "Укрзалізниці" надала необґрунтовані преференції компанії-посереднику у здійсненні вантажних залізничних перевезень - ТОВ "Інтертрансгруп". При розрахунку вартості послуг залізниці для цієї компанії члени тарифної комісії з якогось дива застосовували занижені на 10% коефіцієнти. В результаті, лише за три місяці "пільгових перевезень держава недоотримала понад 15 млн грн прибутку. Згодом правоохоронні органи таки змогли з’ясувати причини дивного підходу до тарифоутворення у випадку з "Інтертрансгруп": ця фірма виявилася наближеною до самого Остапюка.


Класифікація старих пройдисвітів, які знову пруться до Ради
ya_sobachnik

Класифікація старих пройдисвітів, які знову пнуться до Ради Так вже склалося, що наша мелодійна нація не вішає власних недбалих політиків на стовпах, натомість викидаючи їх по-європейські - за допомогою голосування за їхніх опонентів. При цьому, на будь-яких виборах завжди до Верховної Ради намагалася потрапити купа негідників. І це народне волевиявлення – не виняток. Ми вирішили про класифікувати наших злодіїв категорії А.

Тип перший. Любі Друзі

Цією збірною назвою іменують гвардію політиків, для кар’єри яких трампліном стала Помаранчева революція 2004 року, яка зробила президентом Ющенка. Переважна більшість з них за минулі з того часу десять років встигла дискредитувати себе вщент, показавши себе ні на що не здатними в менеджерському сенсі розпилювачами держбюджету, які прикривають свої грішки знакомитою фразою Віктора Андрійовича: "Ці руки нічого не крали!"

Яскравим прикладом даної плеяди є Атроха - Ця людина не надто відома на загальноукраїнських теренах, але чернігівчанам немає сенсу представляти Владислава Атрошенка. Феодал регіонального масштабу балотується по 206-му округу (Чернігів та Чернігівський район) від Блоку Петра Порошенка. Піком його кар’єри було піврічне губернаторство, якого політика, втім, ганебно позбавив Президент Ющенко восени 2005-го, прочитавши таємний лист антикорупційної парламентської комісії за підписом Володимира Стретовича. У документі зокрема зазначалося про захоплення Атрошенком трьох чернігівських ринків і загадкову смерть їхніх попередніх власників, а також про вбивство людини машиною самого екс-нардепа.

artoshenko
Владислав Атрошенко


Тип другий. Юні таланти

На відміну від попереднього типу українських політиків, ці вийшли на авансцену вже після 2005-го року. При цьому їхніми поводирями були великі гроші батьків та папіків. Діти колишніх парторгів або червоних директорів, коханці і коханки, колишні кримінальні авторитети або навпаки, респектабельні юристи – всіх їх поєднує одне: хтось за них поручився, і ось перед нами свіжа генерація українських політиків. Одним з таких є Лесик.

Леонід Черновецький і один з представників так званої молодої команди Олесь Довгий


Не кожному вдається у 26 стати символом покоління, покоління молодих нахабних хабарників в українській політиці. Олесю Довгому це із блиском вдалося. Читаємо "Довгий - молодший" – і в голові спливає вираз "молода команда Черновецького". Майже п’ять років протрималося це молоде дарування в якості секретаря Київради, який віртуозно маніпулював Регламентом. Цей час жителі столиці із тремтінням згадують як епоху оголтілого дерибану майна громади з благословіння "Льоні-Космоса".

Програвши столичні вибори до ВРУ у 2012-му, Лесик ризикнув балотуватися на Кіровоградщині по 102 округу. До речі, він не лише депутатська дитина (його батько – екс-президент Малої академії наук та депутат – кучміст з фракції "ЗаЄДУ", як і Атрошенко, до речі), він ще й депутатський зять. Кажуть, теща – регіонала Ірина Горіна, новим родичем задоволена.

Тип третій. Силовики-розбійники

В Україні кажуть: "Не дай Боже, тоді, синку, потрапити до рук двох категорій людей – до лікарів або ментів". До останньої категорії запишемо судову систему та працівників всього силового блоку. Всі ці КДБ-шнки, генерали та судді давно розучилися виконувати власні посадові обов’язки, натомість гарно вміють сідати на корупційні потоки та потічки і вбивати студентів у мусорських застінках. І наступний персонаж – Підрахуй. Він є патріархом українських суддів.


Сергій Ківалов. Після фальсифікацій на виборах в 2014 році більш відомий як Підрахуй


Сергію Ківалову ми маємо дякувати за один відомий неологізм в українській мові, якому цієї осені виповниться 10 років. Тоді, восени 2004-го він був слухняним Леоніду Кучмі головою ЦВК, дії якого покликали до життя Помаранчеву революцію. Втім, це не завадило політику неодноразово ставати народним депутатом за списками сумнозвісної Партії регіонів. Коли Янукович став президентом, вплив "Підрахуя" у судовій системи зріс настільки, що без його слова там не робилося нічого кардинального. Цей хрещений батько судової корупції і зараз планує пройти до ВРУ по одному з одеських округів.

Тип четвертий. Совки

Незалежній Україні 23 роки, але при владі в ній ще й досі знаходяться червоні директори та червоні ректори: люди, які за великим рахунком вже були старими, коли розвалився СРСР. І начебто нічого хибного в цьому немає, але чомусь переважна більшість з них несе в життя всі найбільші хиби радянського часу – конформізм, заскорузлість, безініціативність, духовну гниль. Наприклад, лише Євромайдан та новий міністр змогли подолати опір лоббі очільників совкових вишів, з півтора десятка яких засіли у парламенті і опиралися освітній реформі та ідеї університетської автономії. Зараз ця реформа є єдиним вдалим вислідом Революції Гідності. Видним фігурантом цієї шайки-лейки є червоний ректор.


Григорій Калетник слідкує за тиском


На Вінниччині всю історію незалежної України завжди було два впливових навіть на загальноукраїнських теренах клани. Це Порошенки і Калетніки. Зараз лідер перших є Президентом України. Натомість другі пішли у тінь. Вони сподіваються – ненадовго. У пору піку її впливу (2012 рік) на цю родину орієнтувалася українська митниця, вся фракція КПУ та ще мінімум півдесятка інших нардепів, а три члени цієї Коза Ностри мали парламентські мандати. Тепер же ці криваві гречкосії планують повернутися до влади – голова клану, "червоний ректор" Григорій Калетник, екс-член Партії регіонів, балотується по 18 "немирівському" округу.

Тип п’ятий. Агенти впливу

За оцінками аналітиків СБУ, жодну фракцію Верховної ради не оминула доля стати прихістком для шпіонив. Агенти впливу іноземних держав регулярно мало того, що передають секретну інформацію своїм кураторам, так ще й займаються лобізмом на шкоду українській нації. Яскравим взірцем такого парламентаря є Коля – Паротяг.

Мало навіть в українській політиці назбирається таких пройдисвітів як Микола Рудьковський. Тут вам і підозри в роботі на розвідки інших країн, і розвал колись могутньої СПУ, і слідство за чартери з моделями до Парижу, і голосування за криваві закони 16 січня, і неетична поведінка щодо жителів Чернігова, яких він кинув напризволяще після обрання мером, і непорядність в бізнесі (щодо свого колишнього партнера Нестора Шуфрича, наприклад). На наше щастя, шансів обратися по своєму "прилуцькому" 210 округу у нього майже немає – по-перше, Коля – Паротяг, як його називають журналісти, не приділяв його жителям уваги, а по-друге, у нього сильні суперники.



У той час, коли вбивають наших бійців, головний силовик відпочиває на Сардинії
ya_sobachnik
Перший заступник Адміністрації президента з силових питань Юрій Косюк відпочивав на Сардинії під час тяжких боїв на Донбасі.

Про те, що політик провів вихідні на одному з найдорожчих італійських курортів, пише "ТСН".

За даними видання, Косюк перебував на курорті Кала ді Вольпе 9 та 10 серпня. Саме у ці дні з боку Росії "Гради" обстріляли блокпост в районі Веселої Тарасівки і колону українських військових в районі Гайового. Фактично людина, яка відповідає за забезпечення армії всім необхідним, за логістику і координацію силовиків виїхала в складний час на два дні.

Нашим військовим не вистачає найнеобхіднішого, не вистачає нормальних надійних бронежилетів, не вистачає іншого оснащення, а керівник дозволяє собі відпочивати в готелі, де номер коштує від 2 до 4 тисяч євро за добу.

Заможні гості курорту мають змогу користуватися одним з найкращих на Сардинії SPA і власним причалом для яхт.

До слова, Косюк, який має статки у 1,3 мільярди доларів, володар двох найбільших в Україні яхт.

Костюк  був призначений першим заступником голови Адміністрації президента 3 липня 2014 року.

Во время речи на Путина насрала птичка
ya_sobachnik
Во время толкания речи к открытию памятника 1-й мировой войне на Путина насрала птичка. Символично, что это произошло на словах "Насилие порождает насилие". Случайностей не бывает.


Ірина Гетман: «Потрібно відповідально підходити до вибору «компаній-годувальників» армії»
ya_sobachnik
В останні дні, судячи з публікацій у пресі, починає розгорятися черговий скандал з харчуванням армії. Днями три з чотирьох компаній-підрядників, а саме ТОВ «Адмет-Груп», ПП «Артек-Союз» та ТОВ «Укрпродакорд ОР» звернулися до Президента України Петра Порошенка з відкритим листом, в якому поінформували про загрозу чергового перерозподілу ринку військового харчування. Так, за словами керівників цих компаній, Кабінет Міністрів планує віддати все харчування армії таким державним підприємствам як «Укрспецторг» та «Військторг». Автори відкритого листа стверджують, що ці державні підприємства «не мають власного виробництва, кваліфікованих виробників та виробничої бази, будуть змушені укладати договори з субпідрядником – однією із приватних компаній, яка сьогодні також надає послуги по харчуванню військових, але вже планує захопити та монополізувати весь цей ринок». Зважаючи на те, що на даний час харчування забезпечує лише чотири компанії, три з яких звернулися з єдиним листом до Президента України, очевидно, що тут йдеться про четверту компанію – підрядника Міноборони – ТОВ «Авіка».

У зв’язку з цим ми вирішили звернутися за відповідними роз’ясненнями до керівника ТОВ «Авіка» Ірини Гетман.

- Ірино Іванівно, як Ви можете пояснити, фактично, звинувачення Ваших «колег» на адресу Вашої компанії у спробі монополізації ринку харчування армії? Чи дійсно такі звинувачення виправдані?

- Знаєте, мені важко це коментувати, бо ми взагалі не до кінця розуміємо, що відбувається. Практично щороку хтось намагається перетягнути ковдру на себе - то дехто з підрядників, користуючись зв’язками у владі, то високопосадовці через різні ідеї на кшталт повернення до старої системи харчування, або залучення державних підприємств. Інтриги в цій сфері, на жаль, стали майже нормою. Ми вже навіть на них не реагуємо, якщо це не стосується безпосередньо нашої компанії. Бо ці інтриги займають багато часу і ресурсів, які нам необхідні для того, щоб добре виконувати свою роботу – годувати армійців, особливо в нинішній надскладний час. Лише за останні три місяці ми чули про три сценарії. Перший – коли фактичні власники однієї із компаній, яка підписалася під зверненням до Президента, користуючись зв’язками на високому рівні, намагалися витіснити інших підрядників. Другий - коли ходили чутки про повернення армії на самозабезпечення харчуванням, як це було раніше. Третій – це той, про який писали названі Вами підприємства у зверненні до Президента – про передачу всього харчування армії до державних підприємств – чи то «Військоторгу», чи то «Укрспецторгу».

- То чи дійсно Вам вже пообіцяли, що візьмуть субпідрядником до цих державних підприємств, зроблячи Вас при цьому фактично монополістом на ринку?

- По-перше, відповідально заявляю, що жодних офіційних або неофіційних пропозицій, а тим більше обіцянок з цього приводу, ми ні від кого не отримували. Жодних переговорів на цю тему також не відбувалося. По-друге, оскільки ми дійсно намагаємося не включатися в різні інтриги, то й інформацією володіємо лише поверхнево. Скажу, що й про серйозність намірів передати все військове харчування зазначеним державним підприємствам ми дізналися фактично з цього відкритого листа. Справа в тому, що ідея передати все «Військоторгу» обговорюється майже щороку, але потім вона сама ж і вмирає. Це можна навіть прослідкувати за публікаціями в пресі. Тому й цього разу ми навіть не стали відволікати свою увагу на ці чутки. Як я вже сказала, нам просто зараз не до цього. Нині вся наша увага зосереджена на забезпеченні якісним харчуванням наших «підопічних» в зоні АТО – там ми обслуговуємо військові частини, що дислокуються на Луганщині та Харківщині.

- Однак, чому ж тоді у своєму відкритому листі Ваші «колеги» натякають фактично на Вашу компанію, оскільки інших підрядників-годувальників, які не підписали цього листа, немає ?

- Мені важко сказати, чим вони керувалися, стверджуючи таку нісенітницю. Можливо тим, що ми відмовилися разом з ними підписувати цього відкритого листа. Справа в тому, що напередодні публікації до нас звернувся представник однієї з компаній, що його підписала, з проханням також поставити свій підпис під цим відкритим листом. Ми, як вже я зауважила, відмовилися, мотивуючи це двома причинами. Перша – ми насправді до цього часу не отримували жодного офіційного звернення Міноборони, яке б підтверджували намір військового відомства розірвати контракти з нами і укласти їх з державними підприємствами. Тому все це залишається поки що на рівні чуток. Наскільки вони обґрунтовані – думаю, незабаром дізнаємося, тоді й будемо реагувати. По-друге, серед цих трьох компаній, є й така, підходи до ведення бізнесу й конкуренції якої ми, м’яко кажучи, не розділяємо і не хочемо з нею жодним чином співпрацювати. Можливо, саме тому наші колеги вирішили, що саме під нас і готується згадана ідея з державними підприємствами. Однак, ще раз наголошую, це є неправдою. Я вважаю, що й наші колеги це невдовзі зрозуміють. Тож хай це залишиться на їх совісті.

- В такому разі скажіть, яке взагалі Ваше ставлення до ідеї передачі харчування армії до державних підприємств «Військоторг» або «Укрспецторг»?

- Знову ж таки зауважу, що я не знаю подробиць. Одні кажуть, що державне підприємство буде самостійно організовувати харчування, другі – що будуть брати субпідрядників, треті – що таким чином функція державного замовника буде просто передана одному з цих підприємств, тобто замість Міноборони замовлення на харчування військових буде розміщувати Державне підприємство. Тобто чуток багато – конкретики ми поки що не знаємо. Будемо знати – будемо коментувати. Можливо, ця ідея сама по собі і затихне, як це було й у минулі роки. Якщо ні – будемо вирішувати питання по мірі їх надходження.

- Як ви вважаєте, «Військторг» або «Спецторг» спроможні самі забезпечити якісним харчуванням всю армію?

- Тут я можу погодитися з колегами. Наскільки мені відомо, у цих підприємств дійсно немає всієї необхідної бази для цього. Наявність складів – це далеко не все. Харчування військових – це дуже складний механізм, особливо зараз, під час АТО. Воно лише на перший погляд виглядає простим – завіз продовольство, приготував їжу й видав її військовикам. Насправді, за цим стоять дуже складні бізнес-процеси. Будь-яка помилка – великі збитки для компанії, збої у харчуванні сотень військових. Для того, щоб налагодити якісне функціонування цього механізму, потрібно багато часу. Тим більше, що зараз ціна на харчування військових є дуже низькою, всього 35-38 грн. за триразове харчування, куди входять і продукти, і зарплати, і логістика, і податки, і комунальні послуги. За таких умов ми підтримуємо високу якість наших послуг виключно за рахунок надзвичайно налагоджених бізнес-процесів. А зараз все ще більше дорожчає, що безумовно ще більше ускладнює наше завдання. Однак, ми справляємося. Тому я взагалі проти різких рухів в цій сфері – зламати легко, відновити - дуже складно.

- А якби Вам дійсно запропонували взяти на харчове обслуговування всю армію і стати монополістом, Ви б погодилися?

- По-перше, я ще раз наголошую, що нам ніхто нічого не пропонував. Після всіх цих розмов ми навіть самі збентеженні – хто ж ця темна конячка? Думаю, незабаром дізнаємося. По-друге, що стосується монополізації ринку харчування військових, незалежно від методів і форми такої монополізації, наша позиція така: ще ні на жодному ринку монополізація не дала позитивного результату для самого ринку та суспільства в цілому. Більше того, особисто моя позиція, що не можна армію зав'язувати на одного постачальника - занадто великі ризики. Будь-який зрив - страждає все військо. На мій погляд, на ринку військового харчування завжди має бути як мінімум три-чотири компанії. Це дозволить диверсифікувати ризики. Інша справа - потрібно відповідально підходити до вибору «компаній-годувальників» армії. Якщо при виборі будуть враховуватися конкурентні переваги учасника (досвід, якість харчування, рекомендації і т.д.), а не здатність «вирішувати питання» - все в цій сфері буде добре і армія завжди буде ситою. Ми за здорову конкуренцію.

Кому війна, кому – мати рідна?
ya_sobachnik
unnamed

Чому не припиняються спроби наживи на українських солдатах

Замість вдосконалення системи аутсорсингу в армії, замість підготовки її до можливих дій в умовах воєнної агресії, керівники Міністерства оборони більше переймалися «потоками», - заявив нещодавно Голова підкомітету з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією Анатолій Гриценко. «Все це продовжується дотепер», - підкреслив він, піднімаючи тему чиновницької наживи в царині харчування особового складу Української армії.

Нагадаємо, з 2007 року Міноборони перейшло на систему аутсорсингу, коли військовим надають послуги з харчування та забезпечення продуктами визначені у відкритих тендерах приватні компанії - для звільнення вояків від нарядів на кухню на користь бойової підготовки. Вони мають власний кухарський та обслуговуючий персонал на всіх військових пунктах приготування та приймання їжі, забезпечених (ними ж) усім необхідним (посуд, столи, холодильники, морозильні камери, бойлери і т.д.), спеціалізований транспорт для підвозу продуктів та готової їжі.

Читати далі...Collapse )

На свободі залишився ще один небезпечний харківський сепаратист
ya_sobachnik

Для того, щоб нейтралізувати сепаратистів на Сході потрібно нейтралізувати тих людей, хто здійснює організацію і координацію так званих бунтів за гроші Росії. Ці місцеві мешканці є «очами і вухами» для приїжджих туристів, адже ті не знають усіх деталей, які знає місцевий, наприклад, де яка будівля розташована.


Зазвичай ці запроданці мають певний певний авторитет. Вони обіймають депутатські посади або є чиновниками.


От як депутат Харківської обласної ради, політтехнолог Костянтин Долгов. І от парадокс. Він є депутатом українського державного органу, отримує за це зарплату, але вчинками та закликами нахабно агітує за Росію.


За всіма ознаками Долгов є російським агентом. Небезпечним агентом. І, що дивно, не приховує цього, а, навпаки, хизується. Його сторінка на Фейсбуці просто рясніє від фотографій з триколором, закликів до федералізації і повалення нині діючої влади України. Він переконаний, що "нет никакой "украины". Есть русские люди, превратившиеся в манкуртов".


dolgov2

dolgov3

Read more...Collapse )


Царьов наплів про НАТО у Львові, щоб помститися за позор у Криївці. ВІДЕО
ya_sobachnik

«Регіонал» Олег Царьов не забув той позор та приниження, які йому довелося пережити у Львові. Декілька років тому, він брав участь у програмі «Без мандата». Зйомки відбувалися у Львові і, як годиться, гостей запрошують до відомої кнайпи «Криївка». От і Царьова запросили, а він повівся, як останній покидйок і нахаба. При вході, коли запитали гасло, усміхаючись відповів «НКВД». І це в тому місті, де лише у в'язниці на Лонцького працівники НКВС розтріляли тисячі людей. Та й попри це Царьова пустили до закладу, аби він не клеїв дурня, а сказав «Слава Україні»! Він не сказав, отже й не пустили.



Вочевидь, що після того інциденту в душі у Царьова зародилося відчуття ненависті і до «Криївки» і до самого міста. Це відчуття підсилилося ще й тим, що кадри з його приниженням облетіли усю країну.

Бажання помсти не пропало, а зачаїлося до «кращих» часів. Це недобре почуття Царьов намагався вилити у домаганні закриття «Криївки», ніби розпалює міжетнічну ворожнечу. Звісно це не вдалося, адже заклад має шалену репутацію не тільки серед українців, а й туристіво з Росії, Польщі, Німеччини.



І от дочекався Царьов до підходящої нагоди. Учора, у Москві, перед членами Громадської палати Росії «регіонал» заявив наступну нісенітницю: у Львові почалася висадка американських солдат. Царьов переконаний що, звісно, це не просто так. За його конспірологічною версією планується силовий тиск на владу України. А прикривають це все ніби для спільною участю у вченнях.

Не відомо, чи повірили йому чи ні в Росії. Також не відомо, чи полегшало «шанувальнику» «Криївки» після відвертої брехні і довгоочікуваної помсти.

Зрозуміло одне, що Олег Царьов випадкова людина в нашому парламенті. Навіть більше, подібні депутати підривають безпеку держави більше, ніж Чорноморський флот РФ в Криму. І не дай Бог, щоб подібні екземпляри потрапили в наступне скликання.


Непрофесіоналізм, брехня і провокація. Телеканал 112 — обличчя його власника
ya_sobachnik
112

Будь-який проект, бизнес чи справа — є обличчям її власника. Поведінка і методи хозяїна обумовлюють те ж саме і у працівників. Характеристикою роботи журналістів телеканалу «112 Україна» сміливо можна назвати такі якості: непрофесіоналізм, брехня і провокація. Отже і власник має ті ж вади. Про ньогоми поговоримо в кінці, а зараз декілька штрихів з роботи телеканалу, що перебуває в ефірі лише 43 дні, та лайна напродокував набагато років уперед.

Гарячим прикладом роботи 112-го є вчорашній інцидент з журналістом згаданого каналу Андрієм Дрофою, який закатав істерику в Штабі національного спротиву (розміщається в Будинку профспілок). Полюючи на Євромайдані за «смаженними» фактами Дрофа побачив як охорона затримала п'янючого чоловіка. В неадекватному стані той зривав прапори з Йолки. Потім пустився навтьоки, але був затриманий і доправлений у Штаб для подальшої передачі його правоохоронцям. Дрофа вів пряму трансляцію, знімав на планшет процес доправлення (швидше занесення, бо молодик не тримався на ногах), а далі, коли події перемістилися у Будинок профспілок, влаштував шоу, що називається в прямому ефірі.

Журналіст явно шукав сенсації і робив усе, щоб наробити якомого більше галасу. Очевидно через те, що тривав прямий ефір, а це можливість і засвітитися, і розрекламувати свій канал, і показати негатив про Євромайдан. Та не так сталося як гадалося. Збоку це виглядало так: невідома особа з планшетом забігає до Будинку профспілок, знімає, почала кричати та порушувати усталений порядок.



Дивним видається в цій історії той факт, чому так швидко відреагувало МВД на інцидент з Дрофою. Чомусь у випадку з побиттям Сніцарчук та Соделем міліціанти діяли не так швидко, попри те, що були на місті подій. Та й з побиттям Чорновол справа просувається не надто швидко. А тут одразу прибули слідчі, Дрофа вал'яжно розповів про інцидент в тих фарбах, в яких він бачив. Записали на відео і ввечері того самого дня його вже можна було переглянути. Також розпочате кримінальне провадження за ст. 171 КК України «Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів».

Журналісти телеканалу 112 й раніше влаштовували провокації, які супроводжувалися брехнею. Народний депутат Віктор Чумак 29 грудня минулого року розповів, як це робилося щодо нього:

«Дуже гірко втрачати людей, яких ти вважав пристойними, порядними та професійними. Сьогодні я втратив таку людину. Її ім`я Світлана Орловська. Була ведучою на Ері, Першому національному зараз працює на 112 му. Але все по черзі. Мене запросили на канал що б " поговорити про поточну ситуацію та поздоровити людей зі святами". З такими настроями я і їхав, а попав на чистюсеньку провокацію, яку відпрацьовує МВС , щодо причетності опозиціонерів до побиття Тетяни Чорновіл. Після виступу міліцейського Чін - Чіна, вони спровокували сьогодні пікет біля будинку Віталія Кличко і оперативно зняв цей "громадський вчинок" тільки канал 112, який, що б ви знали, через підставних осіб належить Сім‘ї. Тролінг і мій в прямому ефірі і Віталія ранком в сюжеті відбувався в жорсткий формі. Навіть фрази ведучої та провокатора з сюжету були однакові. Ось так. Я їм сказав, що думаю про це, канал, та їх журналістську гідність та пішов з ефіру».

Орловська
Світлана Орловська

На брехні 112-го підловив і опозиційний депутат Володимир Ар'єв. Історія стосувалася співробітниці гуманітарного фонду «Глобальна служба допомоги» Лідія Бєлашова, в якої ніби відібрали гроші, зібрані на Євромайдані для лікування хворої дівчини.

Крім того Ар'єв переконаний, що канал належить Віталію Захарченку. Про цей же факт говорять різні джерела, в тому числі стверджує і депутат Микола Княжицький. Отже ми дійшли до власника телеканала. Його приписують нині діючому очільнику МВС  Віталію Захарченку.

І виникає логічне запитання - хіба може «112 Україна» бути професійним, небрехливим та непровокативним, якщо його власник не раз демонстрував:

НЕПРОФЕСІЙНІСТЬ. Розгін мирної демонстрації 30 листопада, після чого не могли знайти того, хто віддавав наказ на побиття. Робота працівників ДАІ взагалі, та зокрема те, що  до власників автомобілів, за їх місцем проживання почали масово навідуватися працівники ДАІ, тероризувати їх по телефону, вручати їм повістки та запрошувати в ДАІ та чинити інший психологічний тиск.

БРЕХНЮ. З трибуни Верховної Ради у своєму звіті щодо подій 18 травня Захарченко заявив, що БРДМ привезла опозиція. В Інтернеті є фото, які спростовують це і де чітко видно, що БРДМ супроводжує автомобіль ДАІ.

БРДМ

ПРОВОКАЦІЯ. Найяскравіший і найдраматичніший приклад — події 1 грудня на Банкова.


?

Log in

No account? Create an account