Previous Entry Share Next Entry
Ірина Гетман: «Потрібно відповідально підходити до вибору «компаній-годувальників» армії»
ya_sobachnik
В останні дні, судячи з публікацій у пресі, починає розгорятися черговий скандал з харчуванням армії. Днями три з чотирьох компаній-підрядників, а саме ТОВ «Адмет-Груп», ПП «Артек-Союз» та ТОВ «Укрпродакорд ОР» звернулися до Президента України Петра Порошенка з відкритим листом, в якому поінформували про загрозу чергового перерозподілу ринку військового харчування. Так, за словами керівників цих компаній, Кабінет Міністрів планує віддати все харчування армії таким державним підприємствам як «Укрспецторг» та «Військторг». Автори відкритого листа стверджують, що ці державні підприємства «не мають власного виробництва, кваліфікованих виробників та виробничої бази, будуть змушені укладати договори з субпідрядником – однією із приватних компаній, яка сьогодні також надає послуги по харчуванню військових, але вже планує захопити та монополізувати весь цей ринок». Зважаючи на те, що на даний час харчування забезпечує лише чотири компанії, три з яких звернулися з єдиним листом до Президента України, очевидно, що тут йдеться про четверту компанію – підрядника Міноборони – ТОВ «Авіка».

У зв’язку з цим ми вирішили звернутися за відповідними роз’ясненнями до керівника ТОВ «Авіка» Ірини Гетман.

- Ірино Іванівно, як Ви можете пояснити, фактично, звинувачення Ваших «колег» на адресу Вашої компанії у спробі монополізації ринку харчування армії? Чи дійсно такі звинувачення виправдані?

- Знаєте, мені важко це коментувати, бо ми взагалі не до кінця розуміємо, що відбувається. Практично щороку хтось намагається перетягнути ковдру на себе - то дехто з підрядників, користуючись зв’язками у владі, то високопосадовці через різні ідеї на кшталт повернення до старої системи харчування, або залучення державних підприємств. Інтриги в цій сфері, на жаль, стали майже нормою. Ми вже навіть на них не реагуємо, якщо це не стосується безпосередньо нашої компанії. Бо ці інтриги займають багато часу і ресурсів, які нам необхідні для того, щоб добре виконувати свою роботу – годувати армійців, особливо в нинішній надскладний час. Лише за останні три місяці ми чули про три сценарії. Перший – коли фактичні власники однієї із компаній, яка підписалася під зверненням до Президента, користуючись зв’язками на високому рівні, намагалися витіснити інших підрядників. Другий - коли ходили чутки про повернення армії на самозабезпечення харчуванням, як це було раніше. Третій – це той, про який писали названі Вами підприємства у зверненні до Президента – про передачу всього харчування армії до державних підприємств – чи то «Військоторгу», чи то «Укрспецторгу».

- То чи дійсно Вам вже пообіцяли, що візьмуть субпідрядником до цих державних підприємств, зроблячи Вас при цьому фактично монополістом на ринку?

- По-перше, відповідально заявляю, що жодних офіційних або неофіційних пропозицій, а тим більше обіцянок з цього приводу, ми ні від кого не отримували. Жодних переговорів на цю тему також не відбувалося. По-друге, оскільки ми дійсно намагаємося не включатися в різні інтриги, то й інформацією володіємо лише поверхнево. Скажу, що й про серйозність намірів передати все військове харчування зазначеним державним підприємствам ми дізналися фактично з цього відкритого листа. Справа в тому, що ідея передати все «Військоторгу» обговорюється майже щороку, але потім вона сама ж і вмирає. Це можна навіть прослідкувати за публікаціями в пресі. Тому й цього разу ми навіть не стали відволікати свою увагу на ці чутки. Як я вже сказала, нам просто зараз не до цього. Нині вся наша увага зосереджена на забезпеченні якісним харчуванням наших «підопічних» в зоні АТО – там ми обслуговуємо військові частини, що дислокуються на Луганщині та Харківщині.

- Однак, чому ж тоді у своєму відкритому листі Ваші «колеги» натякають фактично на Вашу компанію, оскільки інших підрядників-годувальників, які не підписали цього листа, немає ?

- Мені важко сказати, чим вони керувалися, стверджуючи таку нісенітницю. Можливо тим, що ми відмовилися разом з ними підписувати цього відкритого листа. Справа в тому, що напередодні публікації до нас звернувся представник однієї з компаній, що його підписала, з проханням також поставити свій підпис під цим відкритим листом. Ми, як вже я зауважила, відмовилися, мотивуючи це двома причинами. Перша – ми насправді до цього часу не отримували жодного офіційного звернення Міноборони, яке б підтверджували намір військового відомства розірвати контракти з нами і укласти їх з державними підприємствами. Тому все це залишається поки що на рівні чуток. Наскільки вони обґрунтовані – думаю, незабаром дізнаємося, тоді й будемо реагувати. По-друге, серед цих трьох компаній, є й така, підходи до ведення бізнесу й конкуренції якої ми, м’яко кажучи, не розділяємо і не хочемо з нею жодним чином співпрацювати. Можливо, саме тому наші колеги вирішили, що саме під нас і готується згадана ідея з державними підприємствами. Однак, ще раз наголошую, це є неправдою. Я вважаю, що й наші колеги це невдовзі зрозуміють. Тож хай це залишиться на їх совісті.

- В такому разі скажіть, яке взагалі Ваше ставлення до ідеї передачі харчування армії до державних підприємств «Військоторг» або «Укрспецторг»?

- Знову ж таки зауважу, що я не знаю подробиць. Одні кажуть, що державне підприємство буде самостійно організовувати харчування, другі – що будуть брати субпідрядників, треті – що таким чином функція державного замовника буде просто передана одному з цих підприємств, тобто замість Міноборони замовлення на харчування військових буде розміщувати Державне підприємство. Тобто чуток багато – конкретики ми поки що не знаємо. Будемо знати – будемо коментувати. Можливо, ця ідея сама по собі і затихне, як це було й у минулі роки. Якщо ні – будемо вирішувати питання по мірі їх надходження.

- Як ви вважаєте, «Військторг» або «Спецторг» спроможні самі забезпечити якісним харчуванням всю армію?

- Тут я можу погодитися з колегами. Наскільки мені відомо, у цих підприємств дійсно немає всієї необхідної бази для цього. Наявність складів – це далеко не все. Харчування військових – це дуже складний механізм, особливо зараз, під час АТО. Воно лише на перший погляд виглядає простим – завіз продовольство, приготував їжу й видав її військовикам. Насправді, за цим стоять дуже складні бізнес-процеси. Будь-яка помилка – великі збитки для компанії, збої у харчуванні сотень військових. Для того, щоб налагодити якісне функціонування цього механізму, потрібно багато часу. Тим більше, що зараз ціна на харчування військових є дуже низькою, всього 35-38 грн. за триразове харчування, куди входять і продукти, і зарплати, і логістика, і податки, і комунальні послуги. За таких умов ми підтримуємо високу якість наших послуг виключно за рахунок надзвичайно налагоджених бізнес-процесів. А зараз все ще більше дорожчає, що безумовно ще більше ускладнює наше завдання. Однак, ми справляємося. Тому я взагалі проти різких рухів в цій сфері – зламати легко, відновити - дуже складно.

- А якби Вам дійсно запропонували взяти на харчове обслуговування всю армію і стати монополістом, Ви б погодилися?

- По-перше, я ще раз наголошую, що нам ніхто нічого не пропонував. Після всіх цих розмов ми навіть самі збентеженні – хто ж ця темна конячка? Думаю, незабаром дізнаємося. По-друге, що стосується монополізації ринку харчування військових, незалежно від методів і форми такої монополізації, наша позиція така: ще ні на жодному ринку монополізація не дала позитивного результату для самого ринку та суспільства в цілому. Більше того, особисто моя позиція, що не можна армію зав'язувати на одного постачальника - занадто великі ризики. Будь-який зрив - страждає все військо. На мій погляд, на ринку військового харчування завжди має бути як мінімум три-чотири компанії. Це дозволить диверсифікувати ризики. Інша справа - потрібно відповідально підходити до вибору «компаній-годувальників» армії. Якщо при виборі будуть враховуватися конкурентні переваги учасника (досвід, якість харчування, рекомендації і т.д.), а не здатність «вирішувати питання» - все в цій сфері буде добре і армія завжди буде ситою. Ми за здорову конкуренцію.

?

Log in